Матінка Аліпія вражала силою молитви і яснобаченням

Христа ради юродива черниця і після смерті продовжує творити чудеса

Матушка Алипия, Моли Христа Бога спастись душам нашим!

Храм, збудований на місці, де знаходився будиночок, в якому жила Матінка Аліпія

На Лісовому кладовищі у Києві біля скромної могилки з дерев’яним білим хрестом завжди людно. До неї приходять кияни, приїжджають люди з інших міст і навіть з-за кордону. Тут похована Матінка Аліпія, Христа ради юродива черниця Києво-Печерської лаври, відома своїм подвижництвом та чудесами, які трапилися за її молитвами в житті багатьох. І не припиняють творитися навіть після смерті подвижниці.
Святий Петро визволив Матінку з в’язниці

Матінка Аліпія (Агапія Тихонівна Авдєєва) народилася в Мордовії. Про її дитинство і юність мало що відомо. Але навіть ті факти, що дійшли до нас, вражають трагізмом і величчю. Матінка Аліпія народилася у віруючій сім’ї. Її батько у піст споживав лише сухарі і відвар із соломи. А мати часто посилала дівчинку роздавати жебракам милостиню. Батьків вона втратила дуже рано, у дев’ятирічному віці залишилася сиротою. Відтоді й почалося її паломництво по святих місцях, вона побувала у багатьох монастирях і духовних центрах. Часто Агапії доводилося заробляти собі на життя, наймаючись на роботу. Будь-яка справа кипіла у неї в руках, тому люди із задоволенням наймали дівчинку. У часи гонінь на церкву каральні органи арештували дівчину і вона потрапила до в’язниці, у камеру до жінок-злочинниць. Спочатку вони знущалися над нею. Але вона ніяк не зважала на їхні образливі слова і тумаки, сиділа, забившись у куточок камери, заплющивши очі і протягом багатьох днів не вживаючи ніякої їжі. А ночами читала Псалтир. Її мужність і незвичайна поведінка викликала повагу в сусідок по камері. Особливо після того, як після кількох днів посту і молитов вона дивовижним способом врятувала декого із співкамерниць: “Відчиняй двері і йди”, – казала вона. І, дійсно, жінки безперешкодно покидали камеру і виходили з в’язниці. Як і всім ув’язненим, їй довелося пережити знущання, побої, допити. Вона побувала і в камері смертників. Історія визволення самої Матінки Аліпії з в’язниці теж є дивовижною. Одного разу їй з’явився святий Петро, відчинив двері камери і наказав бігти, скільки стане сил. Вона так і зробила. Одинадцять днів ішла вдень і вночі, добираючись до найближчого поселення. Відтоді черниця особливо шанувала цього святого і стояла в церкві завжди біля його ікони. У роки Другої світової війни Матінка Аліпія потрапила до німецького концтабору, переживши всі пов’язані з цим жахіття.

Під час мандрів Матінка рятувала людей

Після війни вона продовжує свої мандри, з’являючись то в Чернігові, то в Білорусі. З тих часів до нас також дійшли свідчення про дива, які черниця творила для спасіння людей. Треба сказати, що Матінка Аліпія завжди мандрувала пішки, ночуючи під відкритим небом. Однак у Чернігові, поклонившися святим мощам Феодосія Чернігівського, вона після вечірньої служби попросилася на ночівлю до старости, який зачиняв храм на замок. Староста грубо відмовив, але подорожня пішла за ним. Біля хвіртки до старости підбігла заплакана дружина і сказала, що їхня донька задихнулася від чадного газу з печі. Матінка Аліпія пішла слідом за згорьованими батьками в хату. Відразу піднялася на піч, де лежала дівчинка, дістала флягу зі святою водою, яку символічно називала “живою”, і скропила нею голову, лоб і губи дівчинки, а потім влила їй у рота трішки води. І дитина розплющила очі. Вдячні батьки пропонували Матінці залишитися в них на ночівлю, але вона відмовилася, бо ніколи не зраджувала своєму духовному подвигу. І перед цим просилася до них на ночівлю лише тому, що передбачала біду.

А в Білорусі вона врятувала багатодітну сім’ю від голоду. У тяжкі повоєнні роки батько й мати сімейства привезли в місто на продаж свиню, щоб на виручені гроші можна було купити борошна та круп і таким чином прогодувати своїх дітей. Проте в дорозі свиня захворіла і почала здихати. Її власниця голосила на весь базар, розуміючи, що тепер діти приречені на голод. Матінка підійшла до тварини і дала їй, що було під рукою – дьоготь (таким чином вона хотіла приховати свій дар зцілювати). Тварина відразу ожила, а Матінка пішла далі. Її наздогнали люди і стали розпитувати, що за ліки вона дала свині. Але у відповідь почули: “Ви обізналися, справжній лікар пішов”.

 

Особливі подвиги Матінки Аліпії

Треба сказати, що аскетизм – не єдиний подвиг Матінки Аліпії. Вона обрала для себе особливий вид подвижництва, такий, що не вкладається в рамки усталених норм, – юродство. Юродивий сприймається людьми як людина з дивацтвами. І мало хто сьогодні знає, що юродство на Русі було формою християнського подвигу. Благодатне осяяння диктує юродивому дивні для зовнішнього сприйняття вчинки, але наповнені глибоким внутрішнім змістом.

У Києво-Печерській Лаврі Матінка Аліпія з’явилася після війни. Старші люди пам’ятають жінку з косою, яка виділялася з-поміж тисяч інших подорожніх особливою чистотою та скромністю.

У Києво-Печерській Лаврі Матінка Аліпія знайшла свого духовного наставника, архімандрита Кроніда, який побачивши неординарні можливості черниці, благословив її на ще один подвиг: три роки Матінка Аліпія прожила в дуплі старої липи, яка росла на території Києво-Печерської Лаври біля криниці преподобного Феодосія Печерського. Мороз, холод, незручне положення тіла (в дуплі не можна було навіть розігнутися на повний зріст) Матінка Аліпія винесла з дивовижним терпінням та аскетизмом. Після того, як у шістдесятих роках радянська влада закрила Києво-Печерську Лавру, Матінка Аліпія деякий час жила у тимчасових пристановищах, інколи це були підвали й сараї. А через деякий час вона оселилася в Голосіївському лісі, в будиночку, в якому мала кімнатку з окремим входом. Саме туди й стали приходити до неї відвідувачі. Крім того, після служби у Вознесінському храмі на Деміївці, куди черниця почала ходити після закриття Лаври, біля неї завжди збиралися натовпи людей, які просили її помолитися за розв’язання проблем, дати відповідь на численні запитання й поради.

Незважаючи на величезні, як для людини, духовні досягнення, Матінка Аліпія ніколи не припиняла свій духовний подвиг. Їжу приймала лише раз на день у дуже малій кількості. По середах і п’ятницях взагалі нічого не їла і не пила, так само, як і в перший та останній тиждень Великого Посту. М’яса не вживала взагалі. Як і в молодості, Матінка проводила ночі без сну. Її ліжко було заставлене торбами, щоб не було, де лягти. Її тіло ніколи не знало відпочинку. І лише наприкінці життя під час тяжких хвороб вона інколи відступала від цього правила, однак лягала лише не тверді дошки. Всі ночі Матінка проводила в безперервній молитві. Удень вона дуже часто усамітнювалася в лісі, щоб мати змогу зосередитися на молитві. Треба зазначити, що вона жила в постійному перебуванні перед Богом, завжди відчувала Його присутність. Тому, незважаючи на обстановку та оточуючих її людей, завжди зверталася до Нього, як до рідного батька. Матінка Аліпія бачила прихований від людського ока світ. А в душі співбесідника вона читала, як у розгорнутій книзі.

В останні роки життя Матінка Аліпія мала ще й особливий зовнішній вигляд. Узимку і влітку вона ходила в дитячій вовняній шапочці. На спині в неї був “горб”. Його видимість створювалася носінням під одягом ікони святої мучениці Агафії, небесної покровительки Матінки до постригу, яку вона ніколи не знімала. Окрім того, на шиї в Матінки завжди висіло багато ключів – своєрідних вериг. Тонкий міцний шнурок врізався в тіло, залишаючи синій слід.
Матінка Аліпія дуже любила тварин, розуміла їхню мову, спілкувалася з косулями, птахами, котами та іншими звірами.

До будиночка черниці приїжджали архімандрити, високопосадовці, прості люди

Інколи Матінка Аліпія могла розповідати, на перший погляд, про незрозумілі речі, зміст яких відкривався пізніше. Згадуючи про гріхи, вона ніколи не вказувала конкретно на людину, про яку йшлося, щоб не образити її в присутності сторонніх. Часто вказуючи на помилки та беззаконня інших, вона приписувала їх собі. Приміром, коли до неї прийшла жінка, яка мала коханця, матінка їй сказала: “Ой, яка в тебе пелена чиста, а в мене брудна”. Одна з її духовних чад згадує: “Коли я їхала до Матінки Аліпії вперше, у мене дуже боліла голова. Матінка зустріла мене ласкаво, але раптом стала скаржитися на гострий головний біль. Обв’язала голову мокрим рушником. Зверху надягнула свою шапочку і все голосила: “Ой як болить голова”. Я подумала: чим же вона мені може допомогти, якщо сама страждає? І раптом відчула, що в мене зовсім не болить голова, в очах ясно, а на душі радісно”.

До будиночка Матінки Аліпії приїжджали люди з усіх куточків, серед них були і священики, і архімандрити, і ченці, і високопоставлені особи, і прості люди. За один день, траплялося, приходило 50-60 осіб. Усіх черниця приймала з любов’ю, хоча бачила в душах своїх відвідувачів різні почуття. Але для кожного в неї вистачало доброти і любові, вона знала, що сказати кожному. Всіх, хто до неї приходив, вона годувала борщем, кашею, компотом, хлібом та іншими стравами, які готувала сама і за допомогою своїх духовних чад. Під час приготування їжі Матінка не дозволяла розмовляти, наказувала молитися. Порції давала великі – такої кількості їжі могло б вистачити на 2-3 дні. І хоч скільки б до неї прийшло людей, їжі завжди на всіх вистачало. Згадує одна з духовних доньок черниці: “Зварила Матінка борщ. Прийшли люди. Матінка каже мені: “Насипай борщ”. Я насипала 11 тарілок. Прийшло ще четверо людей. Матінка знову мені каже: “Насипай борщ”. Я про себе подумала: “Чи вистачить?”. Подивилася в каструлю і побачила, що вона наполовину наповнена. Подумала, що не помітила, як Матінка долила борщ, і насипала. В голові промайнуло: “Якщо ще хтось прийде, борщу не вистачить”. Прийшло ще троє. Матінка знову до мене звертається: “Насипай борщ”. Цього разу я вже точно бачила, що Матінка не вставала і до борщу не підходила. Відкриваю каструлю – вона знову наполовину заповнена. Пізніше я зрозуміла: Благодаттю Божою їжа в Матінки примножується. “Їжте, їжте, – примовляла Матінка. – Що більше з’їсте, то більше благодаті з собою понесете”. І, дійсно, люди помічали, як після трапези в них біль ущухав, минали хвороби, що давно мучили, розв’язувалися життєві проблеми. На гроші, що їй приносили чи подавали біля церкви, Матінка Аліпія купувала багато хліба та свічок (завжди вибирала найбільші та найдорожчі у церковній крамниці), розставляла їх на підсвічниках у церкві за тих, хто зробив подаяння. “Вони не моляться і не плачуть за свої гріхи, тому я це роблю за них”, – пояснювала вона.

Матінка вражала даром яснобачення та силою молитви

Молитви Матінки Аліпії мали надзвичайну силу. Ось що розповідає одна з відвідувачок Матінки: “На четвертому місяці вагітності у мене з’явилися дошкульні набряки. Лікар, до якого я звернулася, грубо мене оглянув і виписав направлення до лікарні. Я розгубилася, не знала, що робити. Прийшла до Матінки. Вона вислухала мене і сказала: “Поганий лікар”, сіла поруч, зняла з шиї чотки і стала, перебираючи їх, тихо молитися. Перед тим як обідати, вона налила мені в чашку вина. Я його випила, поїла. Наступного дня проснулася без набряків. Лікар підтвердив, що мій стан нормалізувався”.

Матінка Аліпія мала дар яснобачення і не лише читала думки людей, а й знала, що з ким було в минулому і яке чекає майбутнє. Вона могла розмовляти з душами померлих, сказати, хто й де перебуває після смерті. Інколи перед тим, як дати відповідь на чиєсь запитання чи щось зробити, вона зверталася за порадою до святих, зображених на іконах, яких у неї було дуже багато.
Ще один спогад жінки, яка не раз зверталася до Матінки Аліпії по допомогу: “Якось я сказала Матінці, що буду наймати квартиру”. “Не роби цього, – відповіла вона. – Скоро буде своя”. Справді, через декілька днів прийшов чоловік і сказав, що нам дають квартиру”. Іншій жінці, лише вона переступила її поріг, Матінка закричала: “Рятуй сина, загублять”. І дала їй мазь. Хлопець на той час служив в армії дуже далеко від дому. Налякана жінка позичила гроші на дорогу і поїхала. Виявилося, що її син лежить у госпіталі і йому збираються ампутувати ногу. Мати намазала синові ногу маззю Матінки. За кілька днів набряки і чорнота зменшилися. Ампутацію лікарі спочатку відклали, а потім зовсім відмінили.

Передбачила Матінка Аліпія і свою смерть. Ще в квітні вона якось запитала: на який день випадає 30 жовтня? Їй відповіли, що на неділю. І лише пізніше дізналися, що таким чином Матінка повідомила про день своєї кончини. Вона померла 30 жовтня 1988 року.
Перед смертю вона в усіх просила пробачення і благословляла.

Після смерті Матінки дива тривають

“Завжди приходьте до мене на могилку, і в горі, і в радості, почастіше приходьте”, – казала вона.
І, дійсно, на могилці Матінки Аліпії, як і колись на подвір’ї, де вона жила, завжди людно. Сюди приходять віддати їй світлу пам’ять, попросити про допомогу, знайти спокій і умиротворення. І Матінка Аліпія не припиняє творити чудеса. Ось одне зі свідчень. “Моя 17-річна донька тяжко захворіла у 1996 р. А в 1998 р. в неї відняло ноги, нестерпно боліло все тіло. Ми не знали Матінку Аліпію за її життя. Але, почувши розповіді про неї, часто бували на її могилці, служили панахиди, просили допомогти. Коли доньці стало зовсім погано 24 жовтня 1999 р., Матінка з’явилася їй уві сні і сказала: “Бідна ти моя, пропадеш зовсім”. Ірина злякалася і стала просити Матінку помолитися за неї. Матінка опустила голову і мовчки молилася, потім лагідно усміхнулася Ірині і подала їй великий шматок українського хліба і три маленьких сухарики. Що означало це видіння, ми не знали. 30 жовтня в день кончини Матінки, наш знайомий лікар попросив нас приїхати на могилку до неї. Я була на роботі, а Ірина поїхала з братом. Дорога наша Матінка вказала лікарю, що Ірину їсть вісім паразитів і страшний глист довжиною вісім метрів, який сидів у тілі хребця, там, де рентгенівський знімок показав пухлину. Відкрилося нам і значення трьох сухариків – сьогодні дівчинку лікують три лікарі. Коли цей глист виходив, то страшно мучив дівчину, біль був нестерпним. Нині її стан значно поліпшився, вона буде жити”.

Подружжя Олену й Олександра звинуватили на фірмі в крадіжці великої суми грошей, хоча насправді вони були не винні. Їм дали термін для повернення цих грошей. Час минав, але кошти нізвідки було взяти. У відчаї вони попросили священика відслужити панахиду. Під час цієї служби їм здалося, що Матінка усміхається до них з фотографії на могилці. А коли вони повернулися додому, пролунав дзвінок з фірми з повідомленням, що борг їм пробачили.

Звичайно, газетний матеріал не може вмістити й тисячної частки тих дивовижних і недосяжних людському розуму діянь, якими супроводжувалося життя стариці. Люди, що збираються на її могилці, поповнюють історію все новими свідченнями допомоги Матінки. Адже, перебуваючи на небі, Матінка Аліпія продовжує турбуватися про тих, хто благає її про заступництво на землі.

Джерело: www.vz.kiev.ua/pop/27-05/2.shtml

Комментирование этой статьи запрещено.